Скадовськ - курортне місто, яке може похизуватися своїми традиціями, звичаями та забобонами. Більшість із них з'явилися багато десятиліть тому, однак їх дотримуються й донині.
Редакція Скадовськ.City поговорила з містянами та дізналася, які морські звичаї вони знають та звідки вони походять.
Чому не можна свистіти в морі?
“Не свистіть у морі, в морі свище тільки вітер”, – одна із найпопулярніших місцевих забобон. Вважається, що свист на борту може накликати бурю або шторм, а ще розгнівати морських богів. Тому свистіти може тільки вітер. І хоча у Джарилгацькій затоці шторми бувають вкрай рідко, але ризикувати все ж не варто.
У випадку, коли вітер конче необхідний, припустимо, для проведення парусної регати або інших цілей, можете сміливо порушувати забобон.
Походження забобону ніхто достеменно не знає. Однак за однією з версій саме свистом моряки здавна закликали вітер роздути вітрила, коли на морі був повний штиль.
Хто сниться чоловікам, які ночують на Джарилгачі біля маяків?
Кажуть, що тим, хто заснув поблизу маяків, сниться рудоволоса дівчина. Перевірити правдивість цього забобону можуть виключно чоловіки.
Кілька наших співрозмовників підтвердили, що таки снили красуню з рудим волоссям, коли залишалися на ночівлю біля Джарилгацьких маяків. І вона не лише приходила в сон, вона торкалася чоловіків і вони немовби фізично відчували її дотики на власному тілі.
Походження забобону пов'язують із реальною історією. Згідно з нею дочка першого маячника Джарилгацького маяка втопилася біля маяків. Саме її дух начебто й приходить до чоловіків.
До речі, цю історію у своїй книжці “Морська повість” описав художник, один із основоположників футуризму Давид Бурлюк.
Які страви не слід вживати під час риболовлі?
Риболовля - одне з улюблених занять скадовчан. Ловити рибу можна прямо на березі малолюдних пляжів міста або запливши подалі в море на катері чи іншому плавзасобі.
Де би містяни не рибалили вони знають: брати з собою рибу або рибні страви заборонено. Що б це не було: чи то консерва, чи то смажені бички, чи то салат “Шуба”. Не можна і крапка. Навіть ікру треба з'їсти вдома, а не під час риболовлі.
Спитаєте чому? Бо рибалки переконані: якщо ви приїхали на риболовлю з рибою, то вам риба не потрібна. А тому чекайте на поганий улов.
Походження цього, як і багатьох інших рибацьких забобон, невідоме. Навіть якщо це повна нісенітниця, то порушувати її у компанії досвідчених рибалок не рекомендуємо. Хіба що наодинці, щоб ніхто не бачив.
Навіщо потрібне запасне весло?
Усе ще думаєте брати чи не брати запасне весло? Скадовчани наполягають: візьміть обов'язково. І тільки тоді воно вам не знадобиться. А значить подорож вдасться і подарує вам класні емоції.
Походження забобону овіяне невідомістю. Але хто би не був його автором, зрозуміло одне: не важливо пливете ви на далеку відстань чи ні, правил безпеки слід дотримуватися.
Добре, коли морська подорож пройшла без ексцесів. А раптом сильна течія або ви зламаєте основне весло? Тоді вас точно врятує запасне.
БОНУСНА ЛЕГЕНДА: Яку стародавню тварину можна побачити на острові Джарилгач?
“На Джарилгачі знайшли скелет дракона”, – такими заголовками майоріли публікації багатьох ЗМІ Херсонщини три роки тому. Кожна з них містила одну й ту ж саму світлину: на її передньому плані був пляж, на якому зручно вмостився скелет дракона, а позаду виднівся відомий багатьом Джарилгацький маяк.
Автором світлини є скадовчанин Володимир Маркін. Саме в його фейсбук-профілі вона вперше і з'явилася. І саме тут почалися запальні дискусії щодо того, що ж це за дракон і яким чином він потрапив на Джарилгач.
Один із підписників наполягав, що це “український залізобрюхий дракон”. Так-так, це той самий дракон із “Гаррі Поттера”, який охороняв підземелля та сейф банку “Грінготс”, в якому знаходилася чаша Пенелопи Пуффендуй.
Історію з драконом підхопили і продовжили в туристичному агентстві "ХерсON" - пов'язали з херсонським будинком Скарлато, на якому, як виявилося, теж є зображення дракона.
Уже достеменно відомо, що історія з драконом є вигаданою: Володимир Маркін добре попрацював у фоторедакторі і створив дуже правдоподібне зображення. Але ця історія так пасує острову Джарилгач, що редакція Скадовськ.City не могла про неї не згадати.
