Окупанти очевидно не можуть відпустити минуле і прийняти поразку на півдні України, а точніше у місті Херсоні, яке, через майже вісім з половиною місяців окупації, було звільнено Збройними силами України. Стаття каїрської авторки Шивон О'Грейді у The Washington Post детально описала стан й глибоку злобу жителів міста, які зараз переживають масовані обстріли кожен день.
«Вони просто намагаються розвалити місто»
У бомбосховищі пологового відділення залишилося лише чотири обгорілі дитячі ліжечка.
Решту кімнати було зруйновано в середу, коли російські війська атакували місто, завдавши удару по одній із єдиних лікарень у Херсоні, де все ще можуть народжувати дітей.
Волею долі чи щастя, багато співробітників, які звикли майже до постійних обстрілів, вирішили сховатися в сусідньому коридорі, а не бігти туди, де насправді було місце, призначене для їхньої безпеки — це рішення, ймовірно, врятувало їх.
«Тепер подивіться на нашу безпеку», — сказала 58-річна Оксана Томченко, гінеколог, яка є тимчасовим головним лікарем лікарні, показуючи рукою на спалений підвал.
Мешканці, які пережили дев’ять місяців російської окупації, кажуть, що тепер, коли їхнє місто знову під контролем України, вони стикаються з болісною реальністю: якщо Росія більше не може володіти містом, вона, схоже, має намір знищити його.
Удар по лікарні Томченко став щонайменше п’ятим ударом російських військ по медичному закладу в місті Херсон з початку грудня.
Один напад стався в іншому пологовому відділенні лише через 20 хвилин після народження дитини, а цього тижня ще один стався у міській дитячій лікарні. Російські війська також обстрілюють інші об’єкти цивільної інфраструктури. Останніми тижнями вони поцілили в ринок, музей і багато будинків. Десятки людей загинули, понад 150 отримали поранення.
«Вони просто намагаються розвалити місто», – сказала Томченко.
У деяких нещодавно звільнених районах російські війська були відтіснені настільки далеко, що вони вже не могли легко атакувати територію, яку вони втратили. Але коли українські сили повернули Херсон 11 листопада, росіяни відступили через річку Дніпро, в зоні легкого обстрілу міста, що є столицею регіону, який Москва нібито анексувала.
Передбачувана анексія є незаконною та фантазією, враховуючи відсутність військового чи політичного контролю з боку Росії. Але це означає, що російські війська бомбардують і вбивають людей, які, як наполягає президент Володимир Путін, тепер є російськими громадянами, що суперечить його заяві про те, що вторгнення мало на меті захистити їх.
Міноборони Росії мало говорить про Херсон після відступу своїх військ. Відповідаючи на запитання про відсутність контролю в регіонах, які Росія каже, що анексувала, речник Кремля Дмитро Пєсков неодноразово визнавав, що ситуація в деяких районах є «складною», але сказав, що ці регіони тепер є частиною Росії й повинні бути звільнені. У четвер Пєсков заявив, що військові цілі Росії не змінилися.
79-річний Валентин Івченко має нове прізвисько для колись спокійної вулиці, де він живе біля річки: «Дорога смерті».
Дорогу так постійно обстрілюють, сказав Івченко, що «там уже ніхто не їздить». Але 21 грудня, здавалося, тихо. Він вийшов на вулицю пішки купити свічок і хліба. Потім він почув свист снаряда, що летів. Він намагався сховатися в навісі на зупинці, але його права рука була оголена.
У нього влучила шрапнель, яка сильно поранила руку. Через кілька тижнів відставний моряк все ще одужує в лікарні. На запитання, чи таким він собі уявляє життя після окупації, він розсміявся. «Все закінчилося?» — саркастично сказав він. Росіяни все ще в полі зору його дому. Він сказав, що зараз боїться за своє життя більше, ніж раніше: «Кожен день ми думаємо: «Чи виживемо?»
У ліжку навпроти нього з перев’язаною правою рукою сидів 69-річний Віктор Зубенко. Наприкінці листопада він переходив дорогу, щоб допомогти сусідові припаркувати машину. Потім влучив снаряд. «Як ти можеш знати, коли воно настане?» сказав він про напади. «Вони весь час обстрілюють».
Обидва чоловіки одужують в одному з лікарняних комплексів, які нещодавно зазнали обстрілу.
Один лікар-травматолог, особу якого The Washington Post не вказує, оскільки він із Криму, а його батьки все ще живуть там під російською окупацією, сказав, що він спить у лікарні, щоб не повертатися до своєї квартири на восьмому поверсі в місті. Лікар повертається раз на тиждень, щоб переконатися, що він усе ще стоїть.
24 грудня, коли російські війська завдали удару по центральному ринку в Херсоні, він допомагав лікарям у сусідній лікарні, куди доставляли переважно важкопоранених. За його словами, до лікарні доставляли навіть мертвих.
Після того дня він помітив, що з Херсона виїжджає все більше людей. «Вони бояться за своє життя», – сказав лікар-травматолог. «Коли зайшла українська армія, у нас три-чотири дні була ейфорія. І тоді ми зрозуміли, що це ще не кінець».
Настрій у місті похмурий. Лише в грудні тисячі мешканців евакуювалися на поїздах, які нещодавно доставили повних надії жителів назад до звільненого міста. Центральна площа, де мешканці радісно святкували наступ українських військових, зараз майже порожня. Кілька кафе працюють, але більшість підприємств закриті.
30-річна Антоніна Попова нещодавно повернулася до Херсона з Києва, щоб зустрітися з батьками та сестрою після тривалої розлуки. «Але наша відпустка була проведена в коридорі, обіймаючи одне одного, тому що було так багато обстрілів», — сказала вона з кафе, де вона користувалася безкоштовним Інтернетом, щоб працювати віддалено в четвер.
Напередодні вона сиділа в цьому ж кафе, коли неподалік обстріляли пологовий будинок. Солдат проводив її додому майже безлюдними вулицями.
74-річна Зінаїда Омеліянівна стояла і тремтіла в четвер на відкритому ринку, де вона продає корм для птахів, неподалік від торгового району, який був обстріляний минулого місяця, убивши 10 людей.
«Вчора було дуже страшно, обстріли були дуже гучні», – сказала вона. «Ми хотіли звільнення. Те, що з цього вийшло, ми не маємо жодного контролю».
35-річний Іван Фролов, який має невеликий продуктовий кіоск на тому ж ринку, сказав, що відкрився після звільнення, але «бізнес йшов погано».
«Всі залишилися. Більш ніж половина міста зникла», – сказав він. Тепер він теж думає піти.
84-річний чоловік на ім’я Юра стояв у черзі в сусідній аптеці. Те, що аптека навіть працювала, було для нього добрим знаком. «Коли дійсно обстрілюють, аптеку закривають», – сказав він. «Всі біжать».
Попри ризик, 22-річна Настя Смотрова та її чоловік Антон Смотров, 26 років, вирішують залишитися. Смотрова на 27 тижні вагітності й планує народжувати в сусідньому місті Миколаєві, де безпечніше. Вона вважає, що російські війська хочуть знищити Херсон; її чоловік вважає, що вони хочуть знову взяти його.
Нещодавно був поранений Івченко – дід Смотрової. Її мати живе в тому ж будинку, що й він, на «Дорозі смерті» біля річки. За її словами, їхній будинок залишився стояти.
Її мати регулярно ухиляється від снарядів, коли йде до автобусної зупинки, щоб поїхати на роботу на той самий ринок, на якому нещодавно стався потужний обстріл. «Вони хочуть все знищити», — сказала Смотрова про росіян.
29-річна Катерина Пономарьова та її 30-річний чоловік Максим Пономарьов народили свою першу дитину під час російської окупації — у лікарні, яку зараз також обстріляли. У четвер, виснажена постійним бумом і стурбована відсутністю роботи в порожньому місті, сім’я спакувала свої валізи та пішла на вокзал, щоб їхати.
«Ми цього не очікували», — сказала Пономарьова про серію нападів, які зробили життя нещасним. Пара все ще сподівається повернутися з дитиною, коли ситуація стабілізується. Наразі, за її словами, росіяни «просто хочуть помститися».
25-річна Люба Глоба також виїжджала з Херсона разом із 5-річною донькою Анною. Буквально за кілька днів до цього російський снаряд упав між їхнім будинком і їхнім сусідом, вирізавши в землі діру шириною два метри.
«Я хочу, щоб у неї було більше спокою і тиші», — сказала Гльоба про свою дівчинку.
Коли російські війська в середу обстріляли пологове відділення, будівлю наповнило димом. Вибухнули вікна, за винятком — чомусь — кімнати, де молода мама відновлювалася після кесаревого розтину з новонародженою дочкою.
У нормі жінка мала залишитися довше, щоб одужати. Але гінеколог Томченко відпустила її достроково, вважаючи, що вдома їй безпечніше.
Томченко змінила директора лікарні після того, як втік на окуповану Росією територію перед українським наступом у листопаді. Вона подзвонила йому після нападу в середу. «Він сказав мені не плакати», — сказала вона.
Двоюрідна сестра Томченко, яка живе в Росії, заперечує свою думку про реальність у Херсоні, повторюючи пропаганду Кремля про те, що російські війська вторглися, щоб звільнити українців від «нацистів».
Після обстрілу в середу Томченко написала їй повідомлення в Telegram: «Цей обстріл стався в моєму пологовому будинку. Де, в біса, ви тут знайшли нацистів?». Її двоюрідна сестра відповіла посиланням на російський новинний сайт, де стверджується, що українські сили інсценували удар.
Оксані Томченко було досить. Вона заблокувала номер своєї двоюрідної сестри — і повернулася до роботи.
Що було раніше
Внаслідок російської атаки по перинатальному центру 11 січня в Херсоні постраждала працівниця закладу. За даними Херсонської ОВА, жінка отримала легкі поранення.
