Люди діляться на дві категорії: ті, які говорять і ті, які діють. Другі є завжди у меншості, однак зустріти їх - справжнє щастя. І редакції Скадовськ.City таки пощастило.
Кілька років тому скадовчанин Михайло Колюнець почав будівництво дитячого майданчика на вулиці Токарєва. За цей час йому вдалося створити справжню спортивну мекку, яку облюбувала малеча не тільки північного мікрорайону міста, а й навіть відпочиваючі, які спеціально приїздять сюди зі своїми дітьми.
Ми зустрілися з Михайлом та розпитали, як йому спала на думку ідея побудувати майданчик, хто йому допомагає її реалізовувати та, власне, навіщо він усе це робить.
Ідея: від народження до втілення
Як визріла ідея зробити дитячий майданчик?
- Це сталося, коли в мене народилася донечка. Ми з дружиною Інною зрозуміли, що в нашому районі немає майданчика, куди можна вийти з дітьми. Тому я вирішив зробити його самотужки. Будівництво почав чотири роки тому і продовжую до сьогодні.
Поступово вдосконалюю: спочатку поставив грибок із пісочницею, потім лавочку, а далі все це розрослося у те, що ви зараз бачите.
Чи хтось Вам допомагав?
- Ні, все сам. Купив матеріали, купив інструменти, прийшов і сам поварив усе. В минулому році було викрашено все, а в цьому поки що не доходять руки - маю лише один вихідний у неділю. Але інколи і в цей день доводиться працювати.
Чи маєте плани розширювати майданчик?
- Так, звичайно. Я тут постійно викошую траву - хочу зробити баскетбольний майданчик, а там далі ще й стадіон - невеличке поле для футболу. Бо що ж дітям на асфальті грати? Тут же машини їздять, багато “зальотних” відпочиваючих на авто пролітають на шаленій швидкості...
Із сусідами розмовляв і вони не проти, щоб встановити тут лежачих поліцейських. Треба тільки дізнатися, як це правильно зробити. Може, хоч так змусимо авто пригальмовувати.
Про волонтерство та переїзд в іншу державу
Чому варто займатися громадською активністю?
- А хто ж зробить добре для наших дітей, як не ми самі? От де нашим дітям пограти зараз? На розі вулиць Сагайдачного та Степової міськрада встановила майданчик, але ж він зовсім не придатний для малечі. Йти пограти в центр міста, на Сусличку (західний мікрорайон міста - Авт.) чи Воєнку (східний мікрорайон міста - Авт.) теж не варіант.
А так діти поряд, і батьки за них не хвилюються. Якщо потрібно, сходять на атракціони на набережну міста, а все інше є в нас тут. Ми дітям навіть зонтик виносимо, ставимо палатку, вони бігають босоніж, граються…
...Ще в нас амброзії сила-силенна і камишу дуже багато. Рази зо два на місяць ми з сусідами косимо весь камиш. Свій бензин, своє масло, коси завезли і робимо. І так не один рік. І бачимо результат - рослинності стало набагато менше.
А чи зверталися Ви щодо проблеми, наприклад, із амброзією до міської ради?
- Та ні. Вони ж через місяць відреагують, приїдуть, коли вже амброзія зацвіте і буде неможливо людям дихати. Швидше зробити все самому.
Нині серед молоді популярна думка про переїзд в іншу державу. Мовляв, в Україні прогресу чекати ще довго, тут роками нічого не змінюється і т.д. Тож чи не думали Ви змінити свою країну проживання?
- Ні, не планую. Я був кілька разів у Польші, і я знаю, як там. Всі думають, що там мед, що гроші просто падають з неба, але це неправда. Там треба важко працювати.
Та й чужа країна…ти все одно там будеш чужим. Завжди.
