“А як у дитинстві Ви проводили літо в Скадовську?” - поцікавилася редакція Скадовськ.City у скадовчан абсолютно різного віку. І ось якими приємними, емоційними та теплими були їх відповіді
Рената Гончаренко
учениця 3-го класу
Я проводжу літо, поєднуючи приємне з корисним. Граю в активні ігри з друзями на вулиці, дивлюся мультфільми. Кожного дня ходжу на пляж, купаюся в морі, ніжуся на сонечку. Також роблю шкільні завдання, рекомендовані на літо, читаю книги, займаюся музикою. Іноді малюю.
Мені не вистачає в Скадовську великого розважального центру для дітей, наприклад як “Jump park” в Херсоні. Там завжди весело і не нудно.
Дмитро Паламарчук
відеограф
Напевно, одні з найяскравіших спогадів дитинства пов'язані з пансіонатом «Енергія» і дитячим табором іменя Івана Голубця. До речі, моя прабабуся була директором цих таборів.
Моя мама працювала в пансіонаті “Енергія”, а тато - в Голубця. Свої дитячі роки я найчастіше проводив саме в них, часто саме тут знаходив нових друзів. Дітей у пансіонаті було багато, часто в кущах можна було знайти якусь іграшку.
Влітку я часто любив як і всі, напевно, водні пістолети і бігав стріляв водою. Любив лазити по деревах, був трошки «сищиком» (Посміхається)
Пам'ятаю, як я ловив мух або «часиків» - так ми називали трутнів, а потім годував ними павуків. Також ловив метеликів та бабок. Як би смішно не звучало, але я любив грати з колорадськими жуками. Коли у нас картопля на городі була, я збирав їх, а потім влаштовував гонки на виживання в піску.
Пам'ятаю наші атракціони. Їх я дуже любив. Там, де зараз стоїть колесо огляду, стояла «Ромашка». Це був один з найулюбленіших атракціонів...хоча що сказати, вона і зараз теж крута. Також обожнював наші «Американські гірки».
На морі, в основному, любив збирати мушлі та робити собі всілякі кулончики
Олеся Литвиненко
бухгалтерка
Відпочинок мого дитинства - це центральний пляж, фотки на плавучих платформах з пальмами та мавпами та катання на атракціоні "Ромашка" та "Американські гірки". Пару разів за літо відвідували острів Джарилгач та їздили на відпочинок у Лазурне. Купалися досхочу, загорали, гралися... Саме такими були літні канікули в тих, кому за 30.
Чи чогось нам не вистачало тоді? Та ні, всього нам вистачало. То був період суцільного щастя. Це зараз весь час чогось бракує, а в дитинстві всього було вдосталь.
Юрій Шинкаревський
фотограф
У моєму дитинстві Скадовськ був більш “жвавим” у всіх аспектах. І це не ностальгія за Радянським Союзом, це проста констатація факту.
Ми купалися на морі і у скидному каналі, ходили на риболовлю, танцювали на дискотеках... Із 14 років я почав асистувати фотографу, який робив знімки людей на спеціальних плавучих платформах. Із того часу, власне, я і почав отримувати ази майбутньої професії. Загалом, нам усього тоді вистачало, ми не балувані були. (Сміється)
Знаєте, тоді люди були простіші, більш добріші, більш чуйні. Питання грошей було другорядним. Однак були й недоліки того часу - це сама система, в якій особистість людини була не на першому, і навіть не на третьому місці. Але оскільки ми були дітьми і підлітками, то все сприймалося простіше. Для щастя в такому віці багато не треба. Це не від часу, мабуть, залежить.
Ірина Норенко
лікарка-бактеріолог
У дитинстві я жила в одній із квартир двоповерхового будинку, що по вулиці Куйбишева (нині Балтазарівська - Авт.). Усі діти будинку дружили між собою та грали однією великою компанією. Ми були різного віку - від 6 до 15 років.
Проводили час ми дуже активно. В основному, грали в ігри - в “города”, вибивного, козаків-розбійників, хованки, резиночку тощо. Також ходили на море, в кіно, на гойдалки, їздили на велосипеді. Пам'ятаю, як батьки купили мені велосипед “Орленок” , а моєму брату - “Школьник”. Нашій радості не було меж!
Один раз упродовж літа організовували концерт у дворі. Під час концерту ми декламували вірші, співали пісень, грали на гітарі, акордеоні - коротко кажучи, кожен показував свій талант. Коли на вулиці ставало темно, ми підсвічували імпровізовану сцену настільною лампочкою. Такий собі прожектор (Сміється). Глядачами були, звісно ж, наші батьки. Вони нас пригощали цукерками та свіжо випеченим печивом.
На Джарилгач їздили виключно з батьками. На той час ніякої цивілізації там не було. Ми йшли на відкрите море разом з усім необхідним. Сміття завжди забирали з собою на материк. Харчові відходи, такі як наприклад арбузні кірки, складали у спеціальне місце і потім ними живилися місцеві тварини. Загалом, на острові усе було екологічно, ніхто не смажив шашлики, не розпалював багать.
Також їздили з дорослими на риболовлю. За 2 години з легкістю наловлювали ціле відро бичків.
Багато читали, хоча книги знаходити було важко. Пам’ятаю як батькам дали почитати “Хресного батька”. Так от, вони його читали вдень, я - ввечері, а на ніч давала читати своїм друзям. Вони повинні були обов'язково повернути книгу зранку.
У мене було щасливе дитинство!
